Поради психолога

12 способів зробити так, щоб дитина вас почула

1. Встановіть зоровий контакт на рівні з дитиною (присісти, наприклад)
2. Звертатися по імені.
3. Говорити коротко і зрозуміло. Головне говорити спочатку одним реченням. Чим більше ви говорите, тим менше дитина вас слухає.
4. Говоріть просто. Короткими словами, реченнями. Говоріть так, як вона.
5. Попросіть дитину повторити ваше прохання або завдання.
6. Робіть пропозиції від яких дитина не зможе відмовитись (одягнися, щоб піти гуляти на вулицю)
7. Починайте завдання зі слів «мені б дуже хотілося». Діти люблять робити приємне батькам, але не люблять наказів.
8. Дайте «потрібний» вибір: «ти спочатку хочеш надіти піжаму чи почистити зубки?»
9. Задавайте запитання по віку. Не всі 3чи 4 літні діти можуть дати відповідь на запитання «навіщо, ти це зробив?»

10. Чим голосніше кричіть дитина, тим тихіше говорите ви  «я розумію тебе»

11. Спочатку заспокойтеся потім говоріть.

12. Повторюйте, те що сказали час від часу. Інколи дитині тяжко запам’ятати.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Як полегшити перебування дитини у дитячому садку

1. За кілька тижнів до  того, як дитина почне відвідувати дитячий садок організуйте життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.      

Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „ Не слухатимешся – віддам у ясла”.

Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „ Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.       

3. Не слід з першого ж дня залишати дитину у дитячому садку до вечора, тривалість перебування її в новому колективі має становити півтори — дві з половиною години на день і поступово збільшуватись. Краще в перші дні приводити дитину лише на прогулянки, оскільки така ситуація звична для неї, їй легше зорієнтуватися в ній, познайомитись із дітьми та вихователями. Слід пам'ятати про таку особливість дітей, яку можна назвати «зараження емоціями»: почне плакати одна дитина, її «підтримає» інша дитина, яка щойно почала відвідувати дошкільний заклад, може стати свідком плачу і негативних емоцій інших дітей під час прощання з батьками. Немає сенсу говорити про те, як така ситуація вплине на її настрій.

4.  Важливу роль у звиканні до нових умов відіграє персоналізація предметів, можливість принести із собою свої іграшки. Завдяки цьому в дитини підтримується фон упевненості, улюблена знайома іграшка допомагає відвернути увагу від прощання.

5. Дитині значно легше пристосовуватися до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.                                             Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.  

6. Навчіть маля гратися.                                                                                                        Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

7. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них.

8. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.                                                               

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „ так” чи „ ні”, і вихователь зможе допомогти їй.

9. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до ясел. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

«П'ять шляхів до серця дитини».

(за книгою «П'ять мов любові до дітей» Гарі Чепмена та Росса Кемпбелла)

- дотик           

- слова заохочення            

 - час            

 - подарунок                

 - допомога                                            

Дотик – один з найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя край необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, цілували.  Японські вчені встановили, що дитині щоб від народження почувати себе захищено, відчувати що її люблять, що вона бажана її потрібно цілувати 100 разів на день.

Так за браком материнської уваги діти, які перебувають в дит. будинках  з тикаються з таким поняттям, як МАТЕРИНСЬКА ДЕПРИВАЦІЯ  пов’язана з віддаленням від матері. Загрожує розладами в емоційно-вольовій сфері, порушеннями інтелектуального розвитку, мові, пам’яті. (ДЕПРИВАЦІЯ – психічний стан викликаний недоотриманням необхідного)

Виражаючи свою любов до дитини за допомогою дотику, ви домагаєтесь більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю»

Слова заохочення  - коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама чи з допомогою. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже такі слова втрачають свою силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дитиною, це ваш подарунок для неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привертають до себе їх увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопотані, потрібно приділити час – своїй дитині.

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.           

Слід пам’ятати, що не кількість, ні коштовність подарунків не відображають силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так. (Подарували – пограти разом, показати, що з ним робити).

Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих – почути запитання та відповісти на них, вчасно допомогти. Якщо дорослі допомагають дитині і роблять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять, сварять дитину, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов де неї.  Дуже важливо обрати саме ту форму вираження, яка веде до серця дитини.

Шляхи подолання дитячих страхів.

1. ГУМОР: смійтеся разом з дитиною над тим, чого він боїться (не висміюйте саму дитину і те, яка вона «боягузка», а саме предмет страху). Наприклад, дитина «лякається» вовка: розкажіть їй кумедну історію, про те як тварина захотіла морозива, з’їла його і вся забруднилася і тепер виглядає смішною.
2. ДЕТАЛІЗУЙТЕ СТРАХ. Не бійтеся говорить з дитиною про те що її турбує, що викликає страх, переживання. Наприклад, проговорюйте нічні кошмари разом з дитиною. Проговорене переживання – половина успіху. Придумайте цікаву історію, в якій буде досконально описано те, чого боїться дитина. Обговоріть всі деталі: одяг, колір та ін. Адже те, що ми добре знаємо, нас не лякає. Хороший спосіб – скласти казку, про те чого боїться, лякається дитина, і її кінець повинен бути щасливим: герой казки перемагає, то що його турбує.
3. ЗОБРАЖТЕ СТРАХ дитини за допомогою фарб, пластиліну, можна вирізати з паперу  або прикрасити його, робити привабливим, або навпаки порвати, пожмакати, тобто знищити і викинути.